Значення в інших словниках
-
вигукування —
вигу́кування іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
-
вигукування —
ВИГУ́КУВАННЯ, я, с. Дія за знач. вигу́кувати. Галецька трохи повеселішала та пожвавішала од такого веселого вигукування (І. Нечуй-Левицький); Рев бидла, лемент і стогін стоптаних, крик і вигукування тих, що на горі, зливаються в дикий гомін (Леся Українка).
Словник української мови у 20 томах
-
вигукування —
Вигу́кування, -ння, -нню
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
вигукування —
ВИГУ́КУВАННЯ, я, с. Дія за знач. вигу́кувати. Галецька трохи повеселішала та пожвавішала од такого веселого вигукування, (Н.-Лев., IV, 1956, 304); Рев бидла, лемент і стогін стоптаних, крик і вигукування тих, що на горі, зливаються в дикий гомін (Л. Укр., II, 1951, 209).
Словник української мови в 11 томах
-
вигукування —
Вигукування, -ня с. Выкрики. Христя мерщій тікає в двір, а за нею слідом погукування та вигукування. Мир. Пов. II 57.
Словник української мови Грінченка