вигукування
ВИГУ́КУВАННЯ, я, с. Дія за знач. вигу́кувати.
Галецька трохи повеселішала та пожвавішала од такого веселого вигукування, (Н.-Лев., IV, 1956, 304);
Рев бидла, лемент і стогін стоптаних, крик і вигукування тих, що на горі, зливаються в дикий гомін (Л. Укр., II, 1951, 209).
Словник української мови (СУМ-11)