вигукування
ВИГУ́КУВАННЯ, я, с.
Дія за знач. вигу́кувати.
Галецька трохи повеселішала та пожвавішала од такого веселого вигукування (І. Нечуй-Левицький);
Рев бидла, лемент і стогін стоптаних, крик і вигукування тих, що на горі, зливаються в дикий гомін (Леся Українка).
Словник української мови (СУМ-20)