видно

ви́дно

1》 присудк. сл. Можна бачити, доступно зорові.

2》 присудк. сл. Світло, ясно.

|| перен. Ясно, зрозуміло, можна розібратись у чомусь.

3》 вставн. сл. Уживається в знач. слів напевно, очевидно.

Значення в інших словниках

1. видно — ви́дно 1 присудкове слово незмінювана словникова одиниця ви́дно 2 вставне слово незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. видно — Видко, знати <н. зараз знати>, г. слідно; (надворі) ясно, світло, с. видно, хоч голки збирай; ВСТ. напевно, очевидно, видимо, очевидячки; виднісінько  Словник синонімів Караванського
3. видно — Відай, видається, здається, либонь, мабуть, можливо, наче, начеб, начебто, очевидячки, очевидьки, певно, див. видимо  Словник чужослів Павло Штепа
4. видно — ВИ́ДНО. 1. пред. Можна бачити, доступно зорові. Не чутно нічого, не видно нікого, тільки Дніпро шумить та дерева шелестять (Марко Вовчок); Раїсі видно було, як у другій хаті Тася присіла перед грубкою (М.  Словник української мови у 20 томах
5. видно — див. звичайно; мабуть  Словник синонімів Вусика
6. видно — (і) сліпо́му ви́дно. Цілком зрозуміло, очевидно. Сліпому видно, як валиться їхній (фашистський) картковий будиночок, а вони вдають з себе переможців (Ю. Бедзик).  Фразеологічний словник української мови
7. видно — ВИ́ДНО присудк. сл. (про наявність світла де-небудь), СВІ́ТЛО, Я́СНО, ВИ́ДКО розм. В кімнатці ще було видно (І. Нечуй-Левицький); Хотіла було (Маруся) піти додому, поки ще світло, поки ще нема ночі (Г.  Словник синонімів української мови
8. видно — Ви́дко і ви́дно, присл. ви́дно і ви́дко, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. видно — ВИ́ДНО. 1. присудк. сл. Можна бачити, доступно зорові. Не чутно нічого, не видно нікого, тільки Дніпро шумить та дерева шелестять (Вовчок, І, 1955, 314); Тим часом Раїсі видно було, як у другій хаті Тася присіла перед грубкою (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах