вижин — Великий тлумачний словник сучасної мови

вижин — ВИ́ЖИН, у, ч., діал. Жнива. – Таж напровесні повінчані, а весілля ще до сю пору не відбували. Казалося: аж вижин пшениці мине (Н. Королева); Село під час вижину завмирало. Вдома лишались тільки хворі, старі та малі (із журн.). Словник української мови у 20 томах
вижин — Ви́жин, -ну м. Жатва. Пішов на вижин. Вх. Зн. 6. Словник української мови Грінченка