вижин

ВИ́ЖИН, у, ч., діал.

Жнива.

– Таж напровесні повінчані, а весілля ще до сю пору не відбували. Казалося: аж вижин пшениці мине (Н. Королева);

Село під час вижину завмирало. Вдома лишались тільки хворі, старі та малі (із журн.).

Значення в інших словниках

1. вижин — -у, ч., зах. Жнива.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. вижин — Ви́жин, -ну м. Жатва. Пішов на вижин. Вх. Зн. 6.  Словник української мови Грінченка