викачувати

вика́чувати

-ую, -уєш, недок., викачати, -аю, -аєш, док., перех.

1》 заст.Качаючи рублем білизну, полотно і т. ін., вигладжувати.

2》 Качаючи густу масу (тісто і т. ін.), надавати їй відповідної форми.

3》 Качаючи по чому-небудь, забруднювати, вбирати в щось.

4》 Видаляти з чого-небудь воду або якусь рідину, газ і т. ін. механічним способом (за допомогою помпи, центрифуги і т. ін.).

5》 перен., розм. Поступово, частинами забирати що-небудь.

Значення в інших словниках

1. викачувати — вика́чувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. викачувати — ВИКА́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́КАЧАТИ, аю, аєш, док., що. 1. Качаючи рублем білизну, полотно і т. ін., випрасовувати. Дістає [Докія] чисту, трохи прим'яту сорочку, намотує її на качалку і з силою викачує рублем (М.  Словник української мови у 20 томах
3. викачувати — ПРАСУВА́ТИ (вирівнювати перев. після прання гарячою праскою), ГЛА́ДИТИ розм.; ВИПРАСО́ВУВАТИ, ВІДПРАСО́ВУВАТИ, ПРОПРАСО́ВУВАТИ, ВИГЛА́ДЖУВАТИ розм., ВІДГЛА́ДЖУВАТИ розм., ПРОГЛА́ДЖУВАТИ розм. (перев.  Словник синонімів української мови
4. викачувати — ВИКА́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́КАЧАТИ, аю, аєш, док., перех. 1. Качаючи рублем білизну, полотно і т. ін., вигладжувати. Дістає [Докія] чисту, трохи прим’яту сорочку, намотує її на качалку і з силою викачує рублем (Стельмах, Кров людська..  Словник української мови в 11 томах
5. викачувати — Викачувати, -чую, -єш сов. в. викачати, -чаю, -єш, гл. Искатывать, искатать что, напр. при золотухѣ припухшія железы викачують шариками изъ горячаго хлѣба. Грин. II. 319.  Словник української мови Грінченка