виковувати

вико́вувати

-ую, -уєш, недок., викувати і рідко викути, -ую, -уєш, док., перех.

1》 Виробляти що-небудь із металу способом кування.

2》 перен. Посилено, наполегливо створювати, виробляти що-небудь міцне, стійке.

Значення в інших словниках

1. виковувати — вико́вувати дієслово недоконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. виковувати — ВИКО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́КУВАТИ, рідко ВИ́КУТИ, ую, уєш, док., що. 1. Виробляти що-небудь із металу способом кування. Викував коваль ще більшу булаву (з казки); Ковалі Гриценки – мовчуни.  Словник української мови у 20 томах
3. виковувати — ВИРОБЛЯ́ТИ (у процесі праці викликати появу якихось речей, предметів і т. ін.), ВИРО́БЛЮВАТИ, ВИГОТОВЛЯ́ТИ, ВИГОТО́ВЛЮВАТИ, РОБИ́ТИ, ВИПУСКА́ТИ, ПРОДУКУВА́ТИ, ТВОРИ́ТИ, СТВО́РЮВАТИ, ВИТВО́РЮВАТИ, ФАБРИКУВА́ТИ (перев.  Словник синонімів української мови
4. виковувати — Вико́вувати, -ко́вую, -ко́вуєш; ви́кувати, ви́кую, ви́куєш; ви́куваний  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. виковувати — ВИКО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́КУВАТИ і рідко ВИ́КУТИ, ую, уєш, док., перех. 1. Виробляти що-небудь з металу способом кування. Викував коваль ще більшу [булаву] (Укр.. казки, 1951, 94); Ковалі Гриценки — мовчуни.  Словник української мови в 11 томах
6. виковувати — Виковувати, -вую, -єш сов. в. викувати, -кую, -єш, гл. Выковывать, выковать. З того заліза він викував плуга. Грин. ІІ. 73. Чого Бог не дасть, того і коваль не викує. Ном. № 4284. 2) Кричать, прокричать (о кукушкѣ).  Словник української мови Грінченка