викоренений

ви́коренений

-а, -е.

Дієприкм. пас. мин. ч. до викоренити.

Значення в інших словниках

1. викоренений — ви́коренений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. викоренений — ВИ́КОРЕНЕНИЙ, рідко ВИ́КОРІНЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до ви́коренити, ви́корінити. Завдяки заходам, ужитим податковою службою, фактично був викоренений первинний ринок утворення фіктивних підприємств (з наук.-попул. літ.  Словник української мови у 20 томах
3. викоренений — Ви́коренений, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. викоренений — ВИ́КОРЕНЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́коренити. Досі не викоренене схематичне і вульгарно-прямолінійне тлумачення лірики і епосу (Вітч., 5, 1956, 167).  Словник української мови в 11 томах