виламувати

вила́мувати

-ую, -уєш, недок., виламати, -аю, -аєш, док., перех.

1》 Ламаючи, відривати, відокремлювати частину від цілого.

|| Ламаючи, готувати для чого-небудь.

|| Зривати, збирати (зазвичай качани кукурудзи).

|| Натискуючи, вибивати, висаджувати (двері, вікно і т. ін.).

|| Пробиваючи, ламаючи що-небудь, робити отвір.

2》 Переламувати, ламати (кістку ноги, руки і т. ін.).

Значення в інших словниках

1. виламувати — вила́мувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. виламувати — ВИЛА́МУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ЛАМАТИ, аю, аєш, док., що. 1. Ламаючи, підривати, відокремлювати частину від цілого. Іде [Зет] до скелі виламувати нову брилу (Леся Українка)...  Словник української мови у 20 томах
3. виламувати — див. ламати; нищити  Словник синонімів Вусика
4. виламувати — ВИЛА́МУВАТИ (про двері, вікно тощо — натискуючи, ударяючи, відокремлювати від чого-небудь), ВИВА́ЛЮВАТИ, ВИСА́ДЖУВАТИ, ВИПИРА́ТИ, ВИБИВА́ТИ, ВИДА́ВЛЮВАТИ, ВИДУ́ШУВАТИ, ВИТИСКА́ТИ, ВИТИ́СКУВАТИ (перев. шибку); ВИВА́ЖУВАТИ, ВИВАЖА́ТИ (про двері). — Док.  Словник синонімів української мови
5. виламувати — Вила́мувати, -мую, -муєш; ви́ламати, -маю, -маєш, -має і (див.) вило́млювати, ви́ломити  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. виламувати — ВИЛА́МУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ЛАМАТИ, аю, аєш, док., перех. 1. Ламаючи, підривати, відокремлювати частину від цілого. Іде [Зет] до скелі виламувати нову брилу (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах
7. виламувати — Виламувати, -мую, -єш сов. в. виламати, -маю, -єш, гл. Выламывать, выломать.  Словник української мови Грінченка