вимітати
виміта́ти
-аю, -аєш, недок., вимести, -ету, -етеш; мин. ч. вимів, -мела, -мело; док., перех. і без додатка.
1》 Метучи, видаляти звідки-небудь мітлою, віником, щіткою сміття, пил і т. ін.
|| Метучи, робити що-небудь чистим.
2》 перен. Силою видаляти всіх або багатьох звідки-небудь, виганяти кудись.
Великий тлумачний словник сучасної української мови