Великий тлумачний словник сучасної мови

виникати

I виник`ати-ає, недок., виникнути, -не; мин. ч. виник, -ла, -ло; док.

1》 Зароджуючися, ставати дійсним, існуючим.

|| З'являтися.

|| Відбуватися.

2》 Показуватися, ставати видним.

|| Поставати в уяві.

II в`иникати-аю, -аєш, док., розм.

Обходити скрізь, обійти все, всюди заглядаючи.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. виникати — (зненацька починати існувати, про думки, почуття, сумніви в голові, в серці) повставати, з'являтися, появлятися, формуватися, пробуджуватися, зароджуватися, назрівати, приходити; (в пам'яті) зринати, прокидатися.  Словник синонімів Полюги
  2. виникати — ви́никати дієслово доконаного виду позаглядати всюди розм. виника́ти дієслово недоконаного виду поставати, з'являтися  Орфографічний словник української мови
  3. виникати — Поставати, народжуватися, зароджуватися, зав'язуватися, започатковуватися; (- питання) виринати, з'являтися; (- конфлікт) ставатися, відбуватися.  Словник синонімів Караванського
  4. виникати — ВИНИКА́ТИ, а́є, недок., ВИ́НИКНУТИ, не; мин. ч. ви́ник, ла, ло; док. 1. Зароджуючись, ставати дійсним, існуючим. Із нічого, ми знаєм, ніщо виникати не може; Що ж народилось, не може так само в ніщо обернутись (М.  Словник української мови у 20 томах
  5. виникати — ви́никати вул. вистежити; віднайти (ст)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. виникати — (про думку), вироюватися, зринати (в уяві), поставати, роїтися, уявлятися  Словник синонімів Вусика
  7. виникати — ВИНИКА́ТИ (починати існувати, набувати реальності; у голові, в серці — про думки, почуття), ПОВСТАВА́ТИ (ПОСТАВА́ТИ), СТАВА́ТИ, З'ЯВЛЯ́ТИСЯ, ПОЯВЛЯ́ТИСЯ, УТВО́РЮВАТИСЯ, СТВО́РЮВАТИСЯ, ВИТВО́РЮВАТИСЯ, ЗДІЙМА́ТИСЯ, ЗАРО́ДЖУВАТИСЯ, БРА́ТИСЯ...  Словник синонімів української мови
  8. виникати — ВИ́НИКАТИ, аю, аєш, док., розм. Обходити скрізь, обійти все, всюди заглядаючи. [Федора:] Скільки вже — мабуть, більше, як десять років, сватаєтесь. Виникали всі Лисовки й Борисовки та й досі не жонаті (Вас., III, 1960, 135). ВИНИКА́ТИ, а́є, недок.  Словник української мови в 11 томах
  9. виникати — Ви́никати, -каю, -єш гл. Исходить, всюду заглядывая. Туди ник, сюди ник, — увесь двір виникає, а діла не робить. Харьк. --------------- Виникати, -каю, -єш сов. в. виникнути, -ну, -неш, гл. 1) Возникать, возникнуть, появляться, появиться, выходить, выйти.  Словник української мови Грінченка