Великий тлумачний словник сучасної мови

винувато

винува́то

Присл. до винуватий 2).

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. винувато — винува́то прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
  2. винувато — ВИНУВА́ТО. Присл. до винува́тий 2. Вона журливо і винувато глянула на нього (Леся Українка); – Я ж їду, Ріно... – винувато й тихо сказала Тота (В.  Словник української мови у 20 томах
  3. винувато — ВИНУВА́ТО. Присл. до винува́тий 2. Вона [актриса] журливо і винувато глянула на нього (Л. Укр., III, 1952, 696); — А де ж ти поділася? — винувато мовив старий, бо, тікаючи з майдану, чув, як гукала йому вслід Наталка (Гончар, Таврія.., 1957, 503).  Словник української мови в 11 томах