Значення в інших словниках
-
винятково —
винятко́во прислівник незмінювана словникова одиниця
Орфографічний словник української мови
-
винятково —
ВИНЯТКО́ВО. 1. Присл. до винятко́вий 2. З усіма він чемний і винятково ввічливий (Яків Баш); Кожну доповідь Полоза про стан роботи слухали винятково уважно (В.
Словник української мови у 20 томах
-
винятково —
Винятко́во і вийнятко́во, присл.
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
винятково —
ВИНЯТКО́ВО. Присл. до винятко́вий 2. Кожну доповідь Полоза про стан роботи слухали винятково уважно (Собко, Зор. крила, 1950, 212); З усіма він чемний і винятково ввічливий (Баш, Надія, 1960, 10).
Словник української мови в 11 томах