Великий тлумачний словник сучасної мови

випадком

випа́дком

присл., рідко.

Те саме, що випадково.

|| у знач. вставн. сл., звичайно із запереченням не, розм.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. випадком — ви́па́дком 1 прислівник незмінювана словникова одиниця рідко випа́дком 2 вставне слово незмінювана словникова одиниця рідко  Орфографічний словник української мови
  2. випадком — ВИ́ПА́ДКОМ, присл., розм. Те саме, що випадко́во. Його самого сливе що не видати стало, хіба випадком стрінеться та зійдеться з товариством, блідий та мовчущий (Марко Вовчок); Зостались-но випадком дві тополі, Мов свідки ті пережитої долі (М.  Словник української мови у 20 томах
  3. випадком — ВИПАДКО́ВО присл. (не передбачаючи, не сподіваючись; за збігом обставин), НЕНАРО́КОМ, НЕСПОДІ́ВАНО, НЕПЕРЕДБА́ЧЕНО, ЧА́СОМ, ПОМИЛКО́ВО рідше, ВИ́ПА́ДКОМ рідко, ПРИПА́ДКОМ діал., ПРИПАДКО́ВО діал. Про Ширяєва Тарас довідався випадково (О.  Словник синонімів української мови
  4. випадком — ВИПА́ДКОМ, присл., рідко. Те саме, що випадко́во. Його самого сливе що не видати стало, хіба випадком стрінеться та зійдеться з товариством., блідий та мовчущий (Вовчок, І, 1955, 347); Зостались-но випадком дві тополі, Мов свідки ті пережитої долі (Стар.  Словник української мови в 11 томах