вирішальний

виріша́льний

-а, -е.

Найважливіший, головний, який має основне значення.

|| Який визначає дальший хід чого-небудь.

|| Від якого залежить остаточне вирішення.

Значення в інших словниках

1. вирішальний — (який приводить до завершення) остаточний, останній, рішучий.  Словник синонімів Полюги
2. вирішальний — ВИРІШАЛЬНИЙ – РІШУЧИЙ Вирішальний. Найважливіший, основний; від якого залежить остаточне вирішення: вирішальний бій, вирішальна хвилина, вирішальний голос. Рішучий.  Літературне слововживання
3. вирішальний — [виер'ішал'нией] м. (на) -ному/ -н'ім, мн. -н'і  Орфоепічний словник української мови
4. вирішальний — Визначальний, розв'язальний, схвальний  Словник чужослів Павло Штепа
5. вирішальний — ВИРІША́ЛЬНИЙ, а, е. Найважливіший, головний, який має основне значення. Роман уперше за п'ятдесят років життя до кінця зрозумів, що в перемозі сьогодні заховане життя, весь його вирішальний зміст (О.  Словник української мови у 20 томах
6. Вирішальний — Виріша́льний іменник чоловічого роду, істота населений пункт в Україні  Орфографічний словник української мови
7. вирішальний — ВАЖЛИ́ВИЙ (який має особливе значення, заслуговує особливої уваги), ВЕЛИ́КИЙ, ВЕЛИЧЕ́ЗНИЙ підсил., ВИЗНАЧНИ́Й, ПОВА́ЖНИЙ, ВАГО́МИЙ, ВАГОВИ́ТИЙ рідше, НЕМАЛОВА́ЖНИЙ, ЗНАЧУ́ЩИЙ, НЕЗВИЧА́ЙНИЙ підсил., СЕРЙО́ЗНИЙ, ВА́ЖНИЙ розм.  Словник синонімів української мови
8. вирішальний — ВИРІША́ЛЬНИЙ, а, е. Найважливіший, головний, який має основне значення. Роман уперше за п’ятдесят років життя до кінця зрозумів, що в перемозі сьогодні заховане життя, весь його вирішальний зміст (Довж.  Словник української мови в 11 томах