висмикнутий

ви́смикнутий

-а, -е.

Дієприкм. пас. мин. ч. до висмикнути.

|| висмикнуто, безос. присудк. сл.

Значення в інших словниках

1. висмикнутий — ви́смикнутий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. висмикнутий — ВИ́СМИКНУТИЙ, а, е. Дієпр. пас. до ви́смикнути. Улита й тепер приставила стіл в куток і звеліла наймитові внести сіна та добрий пучок пшениці та жита, висмикнутий з стіжка (І. Нечуй-Левицький); На цій грядці росли буряки.  Словник української мови у 20 томах
3. висмикнутий — ВИ́СМИКНУТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́смикнути.  Словник української мови в 11 томах