висотник

висо́тник

-а, ч., розм.

1》 Спортсмен, що займається стрибками у висоту. Змагання висотників.

2》 Альпініст, що піднімається на високі гори.

3》 Той, хто працює на великій висоті, будує висотні споруди.

4》 Льотчик, який здійснює висотні польоти.

Значення в інших словниках

1. висотник — висо́тник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. висотник — ВИСО́ТНИК, а, ч. 1. Робітник, який працює на великій висоті. У вільні свої хвилини Василь став допомагати висотникам-баштокладам колоти цеглу на половинки (І. Волошин); Кожен із нас не раз бачив, як працюють оздоблювальники-висотники (з газ.  Словник української мови у 20 томах
3. висотник — ВИСО́ТНИК, а, ч. 1. Той, хто працює на великій висоті, будує висотні споруди. У вільні свої хвилини Василь став допомагати висотникам-баштокладам колоти цеглу на половинки (Вол., Озеро.., 1959, 16). 2. Льотчик, який здійснює висотні польоти.  Словник української мови в 11 томах