висотник

ВИСО́ТНИК, а, ч.

1. Робітник, який працює на великій висоті.

У вільні свої хвилини Василь став допомагати висотникам-баштокладам колоти цеглу на половинки (І. Волошин);

Кожен із нас не раз бачив, як працюють оздоблювальники-висотники (з газ.);

Послуги висотників: зовнішнє фарбування рам, комплекс висотних робіт із герметизації та оздоблення зовнішніх відкосів після заміни вікон, герметизація відливів і козирків на висоті (з мови реклами).

2. Льотчик, який здійснює висотні польоти.

Досвідчені висотники повинні були стати ядром якісно нової авіації, яка могла б у будь-яку погоду прориватися на великих висотах у глибокий тил ворога й завдавати потужних бомбардувальних ударів по його військових об'єктах (з мемуарної літ.).

3. Спортсмен, який займається сходженнями на великі висоти чи спеціалізується на стрибках у висоту.

Альпініст-висотник;

Змагання стрибунів-висотників.

Значення в інших словниках

1. висотник — висо́тник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. висотник — -а, ч., розм. 1》 Спортсмен, що займається стрибками у висоту. Змагання висотників. 2》 Альпініст, що піднімається на високі гори. 3》 Той, хто працює на великій висоті, будує висотні споруди. 4》 Льотчик, який здійснює висотні польоти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. висотник — ВИСО́ТНИК, а, ч. 1. Той, хто працює на великій висоті, будує висотні споруди. У вільні свої хвилини Василь став допомагати висотникам-баштокладам колоти цеглу на половинки (Вол., Озеро.., 1959, 16). 2. Льотчик, який здійснює висотні польоти.  Словник української мови в 11 томах