висотник
ВИСО́ТНИК, а, ч.
1. Робітник, який працює на великій висоті.
У вільні свої хвилини Василь став допомагати висотникам-баштокладам колоти цеглу на половинки (І. Волошин);
Кожен із нас не раз бачив, як працюють оздоблювальники-висотники (з газ.);
Послуги висотників: зовнішнє фарбування рам, комплекс висотних робіт із герметизації та оздоблення зовнішніх відкосів після заміни вікон, герметизація відливів і козирків на висоті (з мови реклами).
2. Льотчик, який здійснює висотні польоти.
Досвідчені висотники повинні були стати ядром якісно нової авіації, яка могла б у будь-яку погоду прориватися на великих висотах у глибокий тил ворога й завдавати потужних бомбардувальних ударів по його військових об'єктах (з мемуарної літ.).
3. Спортсмен, який займається сходженнями на великі висоти чи спеціалізується на стрибках у висоту.
Альпініст-висотник;
Змагання стрибунів-висотників.
Значення в інших словниках
- висотник — висо́тник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- висотник — -а, ч., розм. 1》 Спортсмен, що займається стрибками у висоту. Змагання висотників. 2》 Альпініст, що піднімається на високі гори. 3》 Той, хто працює на великій висоті, будує висотні споруди. 4》 Льотчик, який здійснює висотні польоти. Великий тлумачний словник сучасної мови
- висотник — ВИСО́ТНИК, а, ч. 1. Той, хто працює на великій висоті, будує висотні споруди. У вільні свої хвилини Василь став допомагати висотникам-баштокладам колоти цеглу на половинки (Вол., Озеро.., 1959, 16). 2. Льотчик, який здійснює висотні польоти. Словник української мови в 11 томах