висотний

ВИСО́ТНИЙ, а, е.

1. Стос. до висоти (у 1–3 знач.).

Чим вище піднімаються гори і чим ближче вони розташовані до екватора, тим більшу кількість висотних поясів вони мають (з наук.-попул. літ.);

Мама вважає, що час од часу ми повинні дихати висотним повітрям (А. Дімаров);

Сонце просвітлювало [просвічувало] через вуаль висотних тонесеньких хмарок (Л. Дереш).

2. Дуже високий, багатоповерховий (про споруду).

Мов голі, височенні скелі, виднілися витягнуті вгору висотні будинки (Л. Дмитерко);

Осторонь димарів, просто посеред кучерявого виноградника, зростала третя висотна споруда (І. Волошин);

Знялися в небо легкі висотні будинки, і ти біля них – маленький-маленький (В. Стус).

3. спец. Признач., пристосований для польотів на великій висоті.

Поодинокі зірки. Але декотрі з них рухаються в просторі, і виявляється, що то всього-на-всього сигнальні вогні висотних літаків (О. Гончар);

Висотні ракети піднімаються на розвідку “верхньої атмосфери” (із журн.);

Висотний двигун;

// Який відбувається на великій висоті.

Потім будуть стрибки – нічні й висотні, затяжні й на точність приземлення (з газ.).