висотний

БАГАТОПОВЕРХО́ВИЙ (про будинок, споруду — який має кілька або багато поверхів); ВИСО́ТНИЙ (який має багато поверхів). Будинок, в якому жила Катя, був дуже великий, багатоповерховий (Н. Забіла); В центрі Варшави красується висотний будинок Палацу культури (П. Козланюк).

ВИСО́КИЙ (який має велику відстань знизу догори), ВИСОЧЕ́ЗНИЙ підсил., ВИСОЧЕ́ННИЙ підсил., ПРЕВИСО́КИЙ підсил., ПРЕВИСОЧЕ́ННИЙ підсил., ПІДХМА́РНИЙ підсил. перев. поет.; ВИСО́ТНИЙ (перев. про споруду); ГІНКИ́Й, ПРОГО́НИСТИЙ підсил. розм. (витягнутий угору й тонкий); КРУТИ́Й (про хвилю, морський прибій); ПАНІВНИ́Й (який піднімається над чимось, перев. над певною місцевістю). Ми опинились під темним склепінням високих дубів (П. Панч); Дорога його лежала повз елеватор, повзцю височезну споруду з бетону (О. Гончар); На самому вершечку цієї гори над кручею поляки поставили превисокий дерев'яний хрест на пам'ятку про повстання 1863 року (І. Нечуй-Левицький); Чи довго вона йшла, чи недовго, коли дивиться — стоять два превисоченні дуби, а поміж дубами сидить стара жінка (Марко Вовчок); У підхмарних чорних глибинах моторошно гуляли прожектори (О. Гончар); Проти станції зводився в небо висотний будинок (В. Собко); Край дороги, впираючись у небо, шумлять гінкі тополі (І. Цюпа); Грає море, Хвилю підіймаючи круту (А. Малишко); Висота.. була панівною в цій місцевості (Я. Качура).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. висотний — висо́тний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. висотний — -а, -е. 1》 Стос. до висоти (у 1-3 знач.). Висотна хвороба — захворювання, яке виникає внаслідок значного і швидкого зниження парціального тиску кисню в оточуючому газовому середовищі. 2》 Дуже високий, багатоповерховий. 3》 спец. Признач. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. висотний — ВИСО́ТНИЙ, а, е. 1. Стос. до висоти (у 1–3 знач.). Чим вище піднімаються гори і чим ближче вони розташовані до екватора, тим більшу кількість висотних поясів вони мають (з наук.-попул. літ. Словник української мови у 20 томах
  4. висотний — ВИСО́ТНИЙ, а, е. 1. Стос. до висоти (у 1-3 знач.). Висотна хвороба; Висотні сходження. 2. Дуже високий, багатоповерховий. Мов голі, височенні скелі, виднілися витягнуті вгору висотні будинки (Дмит. Словник української мови в 11 томах