1. Словник української мови у 20 томах

висотка

ВИСО́ТКА, и, ж.

1. Зменш. до висота́ 3.

З маленької висотки спостережного пункту Микола Шрам ясно бачив, як востаннє хитнулися і застигли кущі (В. Собко);

На висотку видряпувався туман. Противник мiг скористатися цим, та, видко, й там спорожнiло в траншеях (Р. Андріяшик).

2. розм. Багатоповерховий будинок.

– Куди це нас занесло? Тут навіть немає пристойного пляжу! Чому я повинен жити в цій висотці? Де море? Одне каміння!!! – голосом примхливої дитини говорив він (І. Роздобудько);

Сьогодні багато людей обирають як житло не міські висотки, а приватні будинки й котеджі (із журн.);

У місті дедалі більше зводять висотки, а то й хмарочоси на понад тридцять поверхів (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. висотка — висо́тка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. висотка — I -и, ж. Зменш. до висота 3). II -и, ж., розм. Висотний будинок. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. висотка — ВИСО́ТКА, и, ж. Зменш. до висота́ 3. З маленької висотки спостережного пункту Микола Шрам ясно бачив, як востаннє хитнулися і застигли кущі (Собко, Шлях.., 1948, 45). Словник української мови в 11 томах