1. Словник української мови в 11 томах

висотник

ВИСО́ТНИК, а, ч.

1. Той, хто працює на великій висоті, будує висотні споруди.

У вільні свої хвилини Василь став допомагати висотникам-баштокладам колоти цеглу на половинки (Вол., Озеро.., 1959, 16).

2. Льотчик, який здійснює висотні польоти.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. висотник — висо́тник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. висотник — -а, ч., розм. 1》 Спортсмен, що займається стрибками у висоту. Змагання висотників. 2》 Альпініст, що піднімається на високі гори. 3》 Той, хто працює на великій висоті, будує висотні споруди. 4》 Льотчик, який здійснює висотні польоти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. висотник — ВИСО́ТНИК, а, ч. 1. Робітник, який працює на великій висоті. У вільні свої хвилини Василь став допомагати висотникам-баштокладам колоти цеглу на половинки (І. Волошин); Кожен із нас не раз бачив, як працюють оздоблювальники-висотники (з газ. Словник української мови у 20 томах