Значення в інших словниках
-
виточити —
ви́точити 1 дієслово доконаного виду на верстаті; вистругати; вигострити; вигризти ви́точити 2 дієслово доконаного виду вицідити
Орфографічний словник української мови
-
виточити —
Ви́точити. Піддати судовому розглядові. Суд французкий виточив в сій справі процес, в котрім засуджено властителя арени на грошеву кару одного франка (45 кр. а. в.), а їздців увільнено (Б., 1895, 17, 4) // пол.
Українська літературна мова на Буковині
-
виточити —
ВИ́ТОЧИТИ¹ див. вито́чувати¹. ВИ́ТОЧИТИ² див. вито́чувати².
Словник української мови у 20 томах
-
виточити —
ви́точити кров з кого—чого. Знесилити, виснажити, ослабити кого-, що-небудь. “Виточить він усю кров з рідної України, щоб запагубити її навіки, щоб дати змогу й силу полякам запанувати на Україні”,— думала Тодозя, йдучи слідком за князем до палацу (І.
Фразеологічний словник української мови
-
виточити —
ВИРОБЛЯ́ТИ (у процесі праці викликати появу якихось речей, предметів і т. ін.), ВИРО́БЛЮВАТИ, ВИГОТОВЛЯ́ТИ, ВИГОТО́ВЛЮВАТИ, РОБИ́ТИ, ВИПУСКА́ТИ, ПРОДУКУВА́ТИ, ТВОРИ́ТИ, СТВО́РЮВАТИ, ВИТВО́РЮВАТИ, ФАБРИКУВА́ТИ (перев.
Словник синонімів української мови
-
виточити —
Ви́точити, -точу, -точиш, -точать
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
виточити —
ВИ́ТОЧИТИ¹ див. вито́чувати¹. ВИ́ТОЧИТИ² див. вито́чувати².
Словник української мови в 11 томах
-
виточити —
Ви́точити см. виточувати.
Словник української мови Грінченка