виточити

Ви́точити. Піддати судовому розглядові. Суд французкий виточив в сій справі процес, в котрім засуджено властителя арени на грошеву кару одного франка (45 кр. а. в.), а їздців увільнено (Б., 1895, 17, 4)

// пол. wytoczyć — 1) висунути, 2) порушити судову справу, wytoczyć pretensje — висловити претензії, wytoczyć proces — порушити справу в суді, wytoczyć powództwo — подати позов.

Значення в інших словниках

1. виточити — ви́точити 1 дієслово доконаного виду на верстаті; вистругати; вигострити; вигризти ви́точити 2 дієслово доконаного виду вицідити  Орфографічний словник української мови
2. виточити — I див. виточувати I. II див. виточувати II.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. виточити — ВИ́ТОЧИТИ¹ див. вито́чувати¹. ВИ́ТОЧИТИ² див. вито́чувати².  Словник української мови у 20 томах
4. виточити — ви́точити кров з кого—чого. Знесилити, виснажити, ослабити кого-, що-небудь. “Виточить він усю кров з рідної України, щоб запагубити її навіки, щоб дати змогу й силу полякам запанувати на Україні”,— думала Тодозя, йдучи слідком за князем до палацу (І.  Фразеологічний словник української мови
5. виточити — ВИРОБЛЯ́ТИ (у процесі праці викликати появу якихось речей, предметів і т. ін.), ВИРО́БЛЮВАТИ, ВИГОТОВЛЯ́ТИ, ВИГОТО́ВЛЮВАТИ, РОБИ́ТИ, ВИПУСКА́ТИ, ПРОДУКУВА́ТИ, ТВОРИ́ТИ, СТВО́РЮВАТИ, ВИТВО́РЮВАТИ, ФАБРИКУВА́ТИ (перев.  Словник синонімів української мови
6. виточити — Ви́точити, -точу, -точиш, -точать  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. виточити — ВИ́ТОЧИТИ¹ див. вито́чувати¹. ВИ́ТОЧИТИ² див. вито́чувати².  Словник української мови в 11 томах
8. виточити — Ви́точити см. виточувати.  Словник української мови Грінченка