вихати

виха́ти

-аю, -аєш, недок., вихнути, -ну, -неш, док., розм.

1》 Махати, хитати або маяти.

|| Пересмикувати.

2》 Брикати, бити однією чи обома задніми ногами (про копитних тварин).

Значення в інших словниках

1. вихати — виха́ти дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. вихати — Махати, хитати, маяти; (копитом) хвицати; (хвостом) метляти, вихляти, меляти, виляти, п. молоти.  Словник синонімів Караванського
3. вихати — ВИХА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., розм. 1. чим. Махати, хитати або маяти чим-небудь. Язиком вихати – не ціпом махати (прислів'я); Микола зняв шапку і вихав нею над головою (І. Нечуй-Левицький); // Пересмикувати. – А це вам й по-жіночому!...  Словник української мови у 20 томах
4. вихати — див. колихати; хитати  Словник синонімів Вусика
5. вихати — БРИКА́ТИ (про копитних тварин — підкидати зад і задні ноги, а також бити, битися при цьому однією або обома задніми ногами), БРИКА́ТИСЯ, КО́ПАТИ, ХВИЦА́ТИ, ХВИЦА́ТИСЯ, ВИХА́ТИ розм.  Словник синонімів української мови
6. вихати — ВИХА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИХНУ́ТИ, ну, неш, док., розм. 1. Махати, хитати або маяти. Микола зняв шапку і вихав нею над головою (Н.-Лев., II, 1956, 232); Гілками вихає [молода акація] (Тич.  Словник української мови в 11 томах
7. вихати — Вихати, -хаю, -єш гл. Махать, размахивать. Ой там Івась конем іграє, коп'є вихає. Мет. 334. Не вихай бо дуже віником, бо курява встає. 2) Лягать. Ич, як кобила задом виха!  Словник української мови Грінченка