Значення в інших словниках
-
вихляння —
вихля́ння іменник середнього роду розм.
Орфографічний словник української мови
-
вихляння —
ВИХЛЯ́ННЯ, я, с., розм. Дія за знач. вихля́ти і вихля́тися. Прихід Володі він [собака] зустрічав тепер веселим вихлянням хвоста (О. Донченко); Сірко, не знати чого, враз озлився на свою поведенцію, на оце дратівливе вихляння зеленими потертими сап'янцями перед його носом (Ю. Мушкетик).
Словник української мови у 20 томах
-
вихляння —
ВИХЛЯ́ННЯ, я, с., розм. Дія за знач. вихля́ти. Прихід Володі він [собака] зустрічав тепер веселим вихлянням хвоста (Донч., III, 1956, 327).
Словник української мови в 11 томах