вихляння
ВИХЛЯ́ННЯ, я, с., розм. Дія за знач. вихля́ти.
Прихід Володі він [собака] зустрічав тепер веселим вихлянням хвоста (Донч., III, 1956, 327).
Словник української мови (СУМ-11)ВИХЛЯ́ННЯ, я, с., розм. Дія за знач. вихля́ти.
Прихід Володі він [собака] зустрічав тепер веселим вихлянням хвоста (Донч., III, 1956, 327).
Словник української мови (СУМ-11)