вицвілий

ви́цвілий

-а, -е.

Дієприкм. акт. мин. ч. до вицвісти.

|| у знач. прикм. Невиразного кольору; безбарвний.

Значення в інших словниках

1. вицвілий — ви́цвілий 1 дієприкметник від: ви́цвісти ви́цвілий 2 прикметник безбарвний  Орфографічний словник української мови
2. вицвілий — ВИ́ЦВІЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. до ви́цвісти. Гості кинулися до стіни, припали очима до вицвілої на сонці фотографії трьох солдатів (В.  Словник української мови у 20 томах
3. вицвілий — див. сірий  Словник синонімів Вусика
4. вицвілий — ВИ́ЛИНЯЛИЙ (який вицвів, утратив первісний, природний колір), ВИ́ЦВІЛИЙ, ПОЛИНЯ́ЛИЙ, ЛИНЯ́ЛИЙ, ВИ́ГОРІЛИЙ, ЦВІ́ЛИЙ. Одягнена вона була в вилиняле старе пальто (Ю. Збанацький); Біля вхідних дверей стояв високий парубок у довгому вицвілому піджаку (С.  Словник синонімів української мови
5. вицвілий — ВИ́ЦВІЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до ви́цвісти. У вицвілій од літнього сонця, вітру і дощу гімнастьорці він [командир] виглядає нарядним (Мартич, Повість про нар.  Словник української мови в 11 томах