вищість

ви́щість

-щості, ж.

Наявність кращих рис, якостей, перевага в чомусь порівняно з ким- або чим-небудь.

Значення в інших словниках

1. вищість — ви́щість іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. вищість — Перевага, зверхність, верх; У ФР. довершеність, досконалість.  Словник синонімів Караванського
3. вищість — ВИ́ЩІСТЬ, щості, ж. Наявність кращих рис, якостей, перевага в чомусь порівняно з ким- або чим-небудь. Йон з почуттям власної вищості звернувся до Гашіци: – А знаєш ти, що таке присяга? (М.  Словник української мови у 20 томах
4. вищість — ПЕРЕВА́ГА (якість, властивість, що вигідно вирізняє кого-, що-небудь), ПЛЮС розм.; ПРИНА́ДА (те, що приваблює); ПЕ́РШІСТЬ, ВИ́ЩІСТЬ, ЗВЕ́РХНІСТЬ, ВЕРХ, ПЕРШЕНСТВО́ рідше, ПРІОРИТЕ́Т книжн., ПРИМА́Т книжн. (те, що забезпечує провідне місце); КО́ЗИР розм.  Словник синонімів української мови
5. вищість — Ви́щість, -щости, -щості, -щістю  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. вищість — ВИ́ЩІСТЬ, щості, ж. Наявність кращих рис, якостей, перевага в чомусь порівняно з ким— або чим-небудь. Йон з почуттям власної вищості звернувся до Гашіци: — А знаєш ти, що таке присяга? (Коцюб., I, 1955, 243); Комунізм — в цім наша першість й вищість (Нех., Дивлюсь.., 1949, 59).  Словник української мови в 11 томах
7. вищість — Ви́щість, -щости ж. 1) Высшее положеніе, болѣе высокое положеніе. 2) Превосходство. Желех.  Словник української мови Грінченка