вкручувати

вкру́чувати

I (укручувати), -ую, -уєш, недок. вкрутити (укрутити), -учу, -утиш, док., перех.

Крутячи щось, уводити, вставляти всередину чого-небудь; угвинчувати.

II див. укручувати I.

Значення в інших словниках

1. вкручувати — вкру́чувати 1 дієслово недоконаного виду угвинчувати вкру́чувати 2 дієслово недоконаного виду умотувати в щось; зменшувати світло  Орфографічний словник української мови
2. вкручувати — ВКРУ́ЧУВАТИ¹ (УКРУ́ЧУВАТИ), ую, уєш, недок., ВКРУТИ́ТИ (УКРУТИ́ТИ), вкручу́, вкру́тиш, док., що. 1. Крутячи щось, уводити, вставляти в середину чого-небудь; угвинчувати.  Словник української мови у 20 томах
3. вкручувати — вкру́чувати гви́нтики кому, грубо. Навмисне переконувати кого-небудь у чомусь неправдоподібному; намагатися обдурити когось. — Ти, Софіє, мені гвинтики не вкручуй, ніякого коньяку у мене в задній кишені нема і бути не може (В. Собко).  Фразеологічний словник української мови
4. вкручувати — ВКРУ́ЧУВАТИ (УКРУ́ЧУВАТИ) (обертаючи, вставляти кудись, закріплювати в чомусь), ВВЕРТА́ТИ (УВЕРТА́ТИ), ВВІ́РЧУВАТИ (УВІ́РЧУВАТИ), ВГВИ́НЧУВАТИ (УГВИ́НЧУВАТИ). — Док.  Словник синонімів української мови
5. вкручувати — ВКРУ́ЧУВАТИ¹ (УКРУ́ЧУВАТИ), ую, уєш, недок., ВКРУТИ́ТИ (УКРУТИ́ТИ), учу́, у́тиш, док., перех. Крутячи щось, уводити, вставляти в середину чого-небудь; угвинчувати. Для випробування викрутки нею вкручують п’ять гвинтів у суху дубову дошку (Слюс. інстр..  Словник української мови в 11 томах