Великий тлумачний словник сучасної української мови
Значення в інших словниках
вмить —
вмить прислівник незмінювана словникова одиниця
Орфографічний словник української мови
вмить —
ВМИТЬ (УМИТЬ) – В (У) МИТЬ Вмить (умить), присл. У цю ж хвилину, дуже швидко. І встане велетень з землі, розправить руки грізні і вмить розірве на собі усі дроти залізні (Леся Українка)...
Літературне слововживання
вмить —
<�УМИТЬ> див. ВМАХ.
Словник синонімів Караванського
вмить —
ВМИТЬ (УМИ́ТЬ), присл. У цю ж хвилину; дуже швидко, відразу. Їй все здається, що вовки Ось-ось прискачуть на дорогу Та нападуться й на шматки Розірвуть вмить її, небогу (Я. Щоголів); Юхим умить збагнув: так он воно про кого говорив Муха (А.
Словник української мови у 20 томах
вмить —
див. раптом; швидко
Словник синонімів Вусика
вмить —
ШВИ́ДКО (з великою швидкістю), СТРІ́МКО, СТРІМЛИ́ВО, СКО́РО, ХУ́ТКО, БИ́СТРО, ПРУ́ДКО, ШПА́РКО, ГІ́НКО, МЕРЩІ́Й, СТРІЛО́Ю, ВИ́ХОРЕМ, ВИ́ХОРЦЕ́М, ПОРИ́ВНО підсил., ПОРИ́ВЧАСТО підсил., НЕВПИ́ННО (НЕУПИ́ННО) підсил., ШАЛЕ́НО підсил.
Словник синонімів української мови
вмить —
Вмить, ми́ттю, присл.
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
вмить —
ВМИТЬ (УМИ́ТЬ), присл. У цю ж хвилину, дуже швидко. Їй все здається, що вовки Ось-ось прискачуть на дорогу Та попадуться й на шматки Розірвуть вмить її, небогу (Щог., Поезії, 1958, 361); Юхим умить збагнув: так он воно про кого говорив Муха (Головко, II, 1957, 305).
Словник української мови в 11 томах