Значення в інших словниках
-
возниця —
возни́ця іменник чоловічого роду, істота візник розм.
Орфографічний словник української мови
-
возниця —
ВОЗНИ́ЦЯ, і, ж., заст. Те саме, що візни́к 1. До самої Мар'янівки вони їхали мовчки. Чутно тільки тупотіння кінських ніг, гуркіт коліс та коли-не-коли возниця зійкне [зойкне] на яку-небудь коняку, хвисне батіжком, щоб не одставала (Панас Мирний)...
Словник української мови у 20 томах