возниця
возни́ця
-і, ч., діал.
Те саме, що візниця.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- возниця — возни́ця іменник чоловічого роду, істота візник розм. Орфографічний словник української мови
- возниця — ВОЗНИ́ЦЯ, і, ж., заст. Те саме, що візни́к 1. До самої Мар'янівки вони їхали мовчки. Чутно тільки тупотіння кінських ніг, гуркіт коліс та коли-не-коли возниця зійкне [зойкне] на яку-небудь коняку, хвисне батіжком, щоб не одставала (Панас Мирний)... Словник української мови у 20 томах