возниця
возни́ця
іменник чоловічого роду, істота
візник
розм.
Джерело:
Орфографічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- возниця — -і, ч., діал. Те саме, що візниця. Великий тлумачний словник сучасної мови
- возниця — ВОЗНИ́ЦЯ, і, ж., заст. Те саме, що візни́к 1. До самої Мар'янівки вони їхали мовчки. Чутно тільки тупотіння кінських ніг, гуркіт коліс та коли-не-коли возниця зійкне [зойкне] на яку-небудь коняку, хвисне батіжком, щоб не одставала (Панас Мирний)... Словник української мови у 20 томах