возниця

возни́ця

іменник чоловічого роду, істота

візник

розм.

Значення в інших словниках

1. возниця — -і, ч., діал. Те саме, що візниця.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. возниця — ВОЗНИ́ЦЯ, і, ж., заст. Те саме, що візни́к 1. До самої Мар'янівки вони їхали мовчки. Чутно тільки тупотіння кінських ніг, гуркіт коліс та коли-не-коли возниця зійкне [зойкне] на яку-небудь коняку, хвисне батіжком, щоб не одставала (Панас Мирний)...  Словник української мови у 20 томах