Великий тлумачний словник сучасної мови

вонючий

воню́чий

-а, -е, розм., рідко.

Те саме, що смердючий.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. вонючий — воню́чий дієприкметник рідко  Орфографічний словник української мови
  2. вонючий — Смердючий, смердячий, сморідний  Словник чужослів Павло Штепа
  3. вонючий — ВОНЮ́ЧИЙ, а, е, розм., рідко. Те саме, що смердю́чий. Ся улиця вела у пекло, Була вонюча і грязна .. Од диму вся була чадна (І. Котляревський); Все таке огидне, мовляв, наче я влізла в помийну, вонючу яму (Ганна Барвінок)...  Словник української мови у 20 томах
  4. вонючий — див. смердючий  Словник синонімів Вусика
  5. вонючий — ВОНЮ́ЧИЙ, а, е, розм., рідко. Те саме, що смердю́чий. Ся улиця вела у пекло, Була вонюча і грязна.. Од диму вся була чадна (Котл., І, 1952, 127); Увечері в хаті у Горпини на столі стояв вонючий каганець і неясно горів (Григ., Вибр., 1959, 124).  Словник української мови в 11 томах
  6. вонючий — Вонючий, -а, -е Вонючій. Вонюче зілля = вонючка 1.  Словник української мови Грінченка