воркотати
воркота́ти
-очу, -очеш, воркотіти, -очу, -отиш, недок.
1》 Те саме, що воркувати 1).
2》 перен. Те саме, що воркувати 2).
3》 Те саме, що муркотати 1).
4》 розм. Виявляти своє незадоволення, гнів тощо приглушеною переривчастою мовою; бурчати.
5》 Утворювати одноманітний приглушений звук – рокіт (про воду, машину і т. ін.).
Великий тлумачний словник сучасної української мови