воркотати
воркота́ти
-очу, -очеш, воркотіти, -очу, -отиш, недок.
1》 Те саме, що воркувати 1).
2》 перен. Те саме, що воркувати 2).
3》 Те саме, що муркотати 1).
4》 розм. Виявляти своє незадоволення, гнів тощо приглушеною переривчастою мовою; бурчати.
5》 Утворювати одноманітний приглушений звук – рокіт (про воду, машину і т. ін.).
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- воркотати — воркота́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- воркотати — ВОРКОТА́ТИ, очу́, о́чеш, ВОРКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок. 1. Те саме, що воркува́ти 1. Воркотала горлиця День і ніч, день і ніч (з народної пісні); За вікном діловито, заклопотано-любовно квокче квочка, часом вона нахиляє дзьоб до землі... Словник української мови у 20 томах
- воркотати — див. говорити; мурчати Словник синонімів Вусика
- воркотати — БУРЧА́ТИ розм. (сердито, докучливо і звичайно неголосно висловлювати своє невдоволення), БУРКОТА́ТИ (БУРКОТІ́ТИ) розм., ВОРКОТА́ТИ (ВОРКОТІ́ТИ) розм. рідше; БУ́РКАТИ розм., МИ́РКАТИ розм. (уривчасто, час від часу). — Док. Словник синонімів української мови
- воркотати — Воркота́ти, -кочу́, -ко́чеш, -ко́чуть; -кочи́, -чі́ть і воркоті́ти, -кочу́, коти́ш, -котя́ть; -коти́, -ті́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- воркотати — ВОРКОТА́ТИ, очу́, о́чеш і ВОРКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок. 1. Те саме, що воркува́ти 1. Воркотала горлиця День і ніч, день і ніч (Пісні та романси.., II, 1956, 139); Воркотіли білі голуби на ганку (Кучер, Чорноморці, 1956, 358). 2. перен. Словник української мови в 11 томах
- воркотати — Воркотати, -чу, -тиш гл. Мурлыкать. Ой кіт буде воркотати. Макс. (1849) 58. Словник української мови Грінченка