воркотання

Значення в інших словниках

1. воркотання — воркота́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
2. воркотання — ВОРКОТА́ННЯ, я, с. Дія за знач. воркота́ти. Дід тим часом сидів спокійно на його карку, .. зовсім не чув Іванового воркотання (І. Франко); І самовара ніжне воркотання, І запах яблук, хліба та гербати, І на подвір'ї білий пес кудлатий... Словник української мови у 20 томах
3. воркотання — див. розмова Словник синонімів Вусика
4. воркотання — МУРКОТА́ННЯ (МУРКОТІ́ННЯ), МУРЧА́ННЯ, МУ́РКАННЯ, ВОРКОТА́ННЯ (ВОРКОТІ́ННЯ), ВУРКОТА́ННЯ (ВУРКОТІ́ННЯ), ВУ́РКІТ, ВОРКО́ТА розм., МУРМОТА́ННЯ (МУРМОТІ́ННЯ) розм. — Пор. 1. муркота́ти. Словник синонімів української мови
5. воркотання — ВОРКОТА́ННЯ, я, с. Дія за знач. воркота́ти. Дід тим часом сидів спокійно на його карку,.. зовсім не чув Іванового воркотання (Фр.. III, 1950, 134). Словник української мови в 11 томах
6. воркотання — Воркота́ння, -ня с. 1) Мурлыканье. 2) Ворчанье. А з свекорком брання — тільки воркотання. Грин. ІІІ. 82. Словник української мови Грінченка