воркотати

Значення в інших словниках

1. воркотати — воркота́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
2. воркотати — -очу, -очеш, воркотіти, -очу, -отиш, недок. 1》 Те саме, що воркувати 1). 2》 перен. Те саме, що воркувати 2). 3》 Те саме, що муркотати 1). 4》 розм. Виявляти своє незадоволення, гнів тощо приглушеною переривчастою мовою; бурчати. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. воркотати — ВОРКОТА́ТИ, очу́, о́чеш, ВОРКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок. 1. Те саме, що воркува́ти 1. Воркотала горлиця День і ніч, день і ніч (з народної пісні); За вікном діловито, заклопотано-любовно квокче квочка, часом вона нахиляє дзьоб до землі... Словник української мови у 20 томах
4. воркотати — БУРЧА́ТИ розм. (сердито, докучливо і звичайно неголосно висловлювати своє невдоволення), БУРКОТА́ТИ (БУРКОТІ́ТИ) розм., ВОРКОТА́ТИ (ВОРКОТІ́ТИ) розм. рідше; БУ́РКАТИ розм., МИ́РКАТИ розм. (уривчасто, час від часу). — Док. Словник синонімів української мови
5. воркотати — Воркота́ти, -кочу́, -ко́чеш, -ко́чуть; -кочи́, -чі́ть і воркоті́ти, -кочу́, коти́ш, -котя́ть; -коти́, -ті́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. воркотати — ВОРКОТА́ТИ, очу́, о́чеш і ВОРКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок. 1. Те саме, що воркува́ти 1. Воркотала горлиця День і ніч, день і ніч (Пісні та романси.., II, 1956, 139); Воркотіли білі голуби на ганку (Кучер, Чорноморці, 1956, 358). 2. перен. Словник української мови в 11 томах
7. воркотати — Воркотати, -чу, -тиш гл. Мурлыкать. Ой кіт буде воркотати. Макс. (1849) 58. Словник української мови Грінченка