1. Словник синонімів української мови

воркотати

БУРЧА́ТИ розм. (сердито, докучливо і звичайно неголосно висловлювати своє невдоволення), БУРКОТА́ТИ (БУРКОТІ́ТИ) розм., ВОРКОТА́ТИ (ВОРКОТІ́ТИ) розм. рідше; БУ́РКАТИ розм., МИ́РКАТИ розм. (уривчасто, час від часу). — Док.: пробурча́ти, пробуркота́ти (пробуркоті́ти), проворкота́ти (проворкоті́ти), бу́ркнути, ми́ркнути, во́ркнути. Старий заохкав і почав бурчати і лаяти сина за неповороткість (З. Тулуб); До кухні заходить із свічкою якийсь дідок, вороже дивиться на мене, щось невдоволено буркотить і йде собі (Д. Бузько); Рабиня (йде воркотячи) (Леся Українка); — Тьфу на таку собачу службу! — воркотів жандарм, хусткою обтираючи вуси, з котрих капотіла дощова вода (І. Франко); — Мовчала б, коли сказати не вмієш, — буркнув сердито Карпо Петрович (М. Коцюбинський). — Пор. бурмота́ти.

ВОРКУВА́ТИ (про голубів, горлиць — видавати своєрідні переливчасті звуки), ВОРКОТА́ТИ (ВОРКОТІ́ТИ), ТУ́РКАТИ, ТУРКОТІ́ТИ, ТУРЧА́ТИ, БУРКОТА́ТИ (БУРКОТІ́ТИ), ГУРКОТА́ТИ (ГУРКОТІ́ТИ), ГУСТИ́. Воркувала Горлиця у садку, У куточку тихенькому, на бузку (Л. Глібов); Десь близько за стіною воркотали й пурхали старі голуби (С. Скляренко); Рудасті голуби граціозно поводили голівками і ніжно воркотіли (В. Кучер); У верховітті туркотів дикий голуб (П. Кочура); В глухому закутку садка турчала горлиця (І. Вирган); Голуб в'ється навколо неї і буркоче (Леся Українка); — Ой голуб гуде, голубка гуркоче, Либонь голубоньку та покинути хоче (пісня).

МУРКОТА́ТИ (МУРКОТІ́ТИ) (про котів та інших котячих), МУРЧА́ТИ, МУ́РКАТИ, ВОРКОТА́ТИ (ВОРКОТІ́ТИ), ВУРКОТА́ТИ (ВУРКОТІ́ТИ), МУРМОТА́ТИ (МУРМОТІ́ТИ) розм., МРУ́КАТИ діал. В кутку на ліжку муркоче величезний кіт (Н. Рибак); Кіт умивається, мурчить — до гостей (Ю. Яновський); Тихо. Чути тільки, як муркає на канапі кіт (М. Коцюбинський); Ой кіт буде воркотати, Дитиночка буде спати (пісня); Наша кішка в ліжко скік! До Мариночки під бік, вмить згорнулася в клубочок і тихесенько вуркоче (Н. Забіла); Кіт Жук-Мурка міцніше згорнувся в куточку на нарах і мурмотів під супровід силантьєвського хропіння (М. Трублаїні); Здоровий величезний кіт мурий, на сонці потягаючись, мрукає (Марко Вовчок).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. воркотати — воркота́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. воркотати — -очу, -очеш, воркотіти, -очу, -отиш, недок. 1》 Те саме, що воркувати 1). 2》 перен. Те саме, що воркувати 2). 3》 Те саме, що муркотати 1). 4》 розм. Виявляти своє незадоволення, гнів тощо приглушеною переривчастою мовою; бурчати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. воркотати — ВОРКОТА́ТИ, очу́, о́чеш, ВОРКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок. 1. Те саме, що воркува́ти 1. Воркотала горлиця День і ніч, день і ніч (з народної пісні); За вікном діловито, заклопотано-любовно квокче квочка, часом вона нахиляє дзьоб до землі... Словник української мови у 20 томах
  4. воркотати — див. говорити; мурчати Словник синонімів Вусика
  5. воркотати — Воркота́ти, -кочу́, -ко́чеш, -ко́чуть; -кочи́, -чі́ть і воркоті́ти, -кочу́, коти́ш, -котя́ть; -коти́, -ті́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. воркотати — ВОРКОТА́ТИ, очу́, о́чеш і ВОРКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок. 1. Те саме, що воркува́ти 1. Воркотала горлиця День і ніч, день і ніч (Пісні та романси.., II, 1956, 139); Воркотіли білі голуби на ганку (Кучер, Чорноморці, 1956, 358). 2. перен. Словник української мови в 11 томах
  7. воркотати — Воркотати, -чу, -тиш гл. Мурлыкать. Ой кіт буде воркотати. Макс. (1849) 58. Словник української мови Грінченка