ворожо

воро́жо

рідко.

Присл. до ворожий 1).

Значення в інших словниках

1. ворожо — воро́жо прислівник незмінювана словникова одиниця рідко  Орфографічний словник української мови
2. ворожо — ВОРО́ЖО див. воро́же.  Словник української мови у 20 томах
3. ворожо — ВОРО́ЖО, рідко. Присл. до воро́жий 1. Тисячі лиць ворожо насторожились на патера, тисячі очей стрілами впились в нього (Фр., II, 1950, 165); Вони обоє переглянулись гостро, ворожо (Л. Укр., III, 1952, 702).  Словник української мови в 11 томах