ворожо

ВОРО́ЖО, рідко. Присл. до воро́жий 1.

Тисячі лиць ворожо насторожились на патера, тисячі очей стрілами впились в нього (Фр., II, 1950, 165);

Вони обоє переглянулись гостро, ворожо (Л. Укр., III, 1952, 702).

Значення в інших словниках

1. ворожо — воро́жо прислівник незмінювана словникова одиниця рідко  Орфографічний словник української мови
2. ворожо — рідко. Присл. до ворожий 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. ворожо — ВОРО́ЖО див. воро́же.  Словник української мови у 20 томах