ворожіння
ВОРОЖІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. ворожи́ти 1, 2.
Я не вірю, .. щоб з того ворожіння Вийшла правда (Щог., Поезії, 1958, 368);
Як це незвично, навіть химерно звучить у наш час — циганське ворожіння (Жур., Звич. турботи, 1960, 194).
Словник української мови (СУМ-11)