ворожіння
ВОРОЖІ́ННЯ, я, с.
Дія за знач. ворожи́ти 1, 2.
Я не вірю, .. щоб з того ворожіння Вийшла правда (Я. Щоголів);
– Чого це вона до баби Мокрини ходить? – думав Рябченко. – Певне, якесь ворожіння, абощо (Б. Грінченко);
Як це незвично, навіть химерно звучить у наш час – циганське ворожіння (С. Журахович).
Словник української мови (СУМ-20)