ворожчин

ВОРО́ЖЧИН, а, е.

Належний ворожці.

Справдилося ще раз ворожчине слово (П. Куліш);

Мина Омелькович мав певність, що в хаті в нього росте неабиякий музикант, той, для кого музика виявилась кращими ліками, ніж ворожчин віск (О. Гончар);

Ворожчина хата була зсередини така біла, що аж слiпило (Валерій Шевчук).

Значення в інших словниках

1. ворожчин — -чина, -чине. Прикм. до ворожка.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. ворожчин — Воро́жчин, -на, -не; -чині, -них  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)