ворожчин
ВОРО́ЖЧИН, а, е.
Належний ворожці.
Справдилося ще раз ворожчине слово (П. Куліш);
Мина Омелькович мав певність, що в хаті в нього росте неабиякий музикант, той, для кого музика виявилась кращими ліками, ніж ворожчин віск (О. Гончар);
Ворожчина хата була зсередини така біла, що аж слiпило (Валерій Шевчук).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me