ворожчин

воро́жчин

-чина, -чине.

Прикм. до ворожка.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ворожчин — ВОРО́ЖЧИН, а, е. Належний ворожці. Справдилося ще раз ворожчине слово (П. Куліш); Мина Омелькович мав певність, що в хаті в нього росте неабиякий музикант, той, для кого музика виявилась кращими ліками, ніж ворожчин віск (О. Словник української мови у 20 томах
  2. ворожчин — Воро́жчин, -на, -не; -чині, -них Правописний словник Голоскевича (1929 р.)